Еней був парубок моторний. Зевес тогді кружав сивуху. Жижки од танців задрижали. От так Еней жив у Дидони. Осідлавши рака... Як ось і море стало грати. Тут всі Ентелла вихваляли. Нептун, моргнувши, засміявся. А Бахус пінненьку лигав. Зо всіми миттю побратались. Пеклись тут гарні молодиці. Тогді-то в пеклі вечерниці лучились. Загавкав грізно в три язики. Давали в пеклі добру хльору. Я ворожбу такую знаю. Така дівча — кусочок ласий. Троянське плем'я все засіло коло книжок. Йому, бач, сонному верзлося. Ватага вся повеселіла. Уже Вулкан розм'як, як кваша. І збрую чудную держала. Еней в біді, як птичка в клітці. Вхопив камінчик — прицілився. Пан Турн тут на слизьку попав! Чи довго будете казитись... О Зевс! О батечку мій рідний! Чи не пізнаєш нас, Енею? Еней Іула вихваляє. Мертвих треба поховать. Тут Зевс не втерпів, обізвався. Енея очі запалали. Я кошовий Еней.
